Новина останніх днів: у росії різко зріс попит на юань. Виріс настільки, що навіть офіційний курс російського рубля ослаб. У чому справа?
“Нестача юанів присутня на ринку більше року, вона посилилася після того, як НКЦ був включений до списку санкцій, і китайські банки були змушені обмежити свої операції через біржовий майданчик, нагадує гендиректор компанії Sirius Capital Арарат Мкртчян. В результаті імпортери були сильно обмежені у можливостях конвертації рублів у юані та подальшому переведенні валюти за оплату товарів. Нестача юанів відбилася і на ринку репо, в результаті ставки доводилося підвищувати, щоб залучити юані».
Для тих, хто уважно стежить за застосуванням фінансових санкцій, така ситуація – не новина. Вже тривалий час РФ методично відрізається від можливостей платити. Спочатку закрили вікно через Туреччину, потім пішла черга Індії та середньоазіатських країн, тепер дійшла черга до Китаю. Ось як у профільних каналах описують механізм дії на прикладі Киргизстану:
«Прямо зараз у Шератоні у Бішкеку (столиця Киргизстану) сидять співробітники американського регулятора. Молоді хлопці в Майки з написом “NASA”. Іронічно: типу висадження десанту на зоряній місії. Вони вивчають ситуацію на місці та ведуть переговори з банками та місцевим ЦП.
Із СБП у Киргизстані працювало 11 банків. За кілька місяців відключилося 8 банків. Нині залишилося три: Айил, Керемет, Компаньйон. Вони, мабуть, теж відключаться. Бо коли банку дають вибір: або ми вам свіфт відключимо, або ви відключаєтеся від СБП, вибір очевидний. «
Зовсім інакше у цьому контексті грає тема затримання Дурова. Павло щиро зізнається, що по окремих кейсах співпрацював з різними спецслужбами і раніше. Але головною причиною, окрім стандартних звинувачень, може бути інтерес до фіатних шлюзів екосистеми TON. Суть у тому, що криптовалюти ви можете міняти на інші криптовалюти в будь-якому обсязі. Регуляція криптовалют зараз відбувається через жорсткий контроль обміну їх на фіатні гроші. Наприклад, найпопулярніший стейблкоїн у світі USDT відкрито співпрацює з ФБР і може будь-якої миті заморозити будь-який гаманець. Відповідно USDT не підходить для транскордонних платежів у російському кейсі. Потрібна монета з гарною ліквідністю та такою монетою міг би стати TON. Однією з причин вояжу Дурова країнами Середньої Азії був якраз інтерес до їхньої банківської системи для підключення платежів. Чи стане TON таким засобом тепер після затримання Дурова? Питання риторичне.
Працюють системно. Якщо ви їдете до Білорусі з Литви та литовські митники починають вважати купюри євро у вас у гаманці – це відлуння цієї системної роботи. Щоб возити валізи для розрахунків, потрібен кеш фізично. Тому і приплив кешу обрубують теж, курочка клює по зернятку.
Якщо СРСР сколапсував через нестачу валюти, то тепер ставка робиться на колапс платежів. Валюта буде, але не буде можливості купити за неї критичний імпорт. Якщо китайський імпорт успішно замістив за чутливими позиціями європейський імпорт, то що замістить китайський імпорт, якщо за нього неможливо буде платити? Можете також погуглити про «брудний юань», у вас відкриються очі, наскільки Китай грає свою гру. Не дивно: вибір між торгівлею на 1,8 трлн доларів (США + ЄС) і 200 млрд доларів (РФ) очевидно буде стратегічно лежати на користь першого, які б хитромудрі декларації про вічну дружбу не звучали б з трибун.
А де тут Білорусь? Це дуже цікаве питання. Деякі білоруські банки досі мають змогу проводити платежі до Європи. Імпорт йде, хай і з санкційними обмеженнями. Можливість платити з Білорусі = можливість платити із Росії. Чи це розуміє фінансова розвідка США? Не може розуміти.
Судячи з системності роботи, питання про формат відносин із Білоруссю – це питання часу. Рано чи пізно на стіл у Мінську ляже пропозиція визначитися, з якого боку «фінансового паркану» перебуває Білорусь і банки, що залишилися (немає сумнівів у тому під чиїм реальним контролем вони знаходяться, незалежно від формального складу акціонерів). Обидві альтернативи в поточних умовах будуть дуже болючі. Якщо умовний Киргизстан чи Казахстан мають поле для маневру у бік від Кремля, то залежність нинішньої мінської влади від Кремля близька до критичного рівня. Альтернатива – тонути разом із Москвою, випереджаючими темпами (через непорівнянний запас міцності економік).